Запам'ятайте Крим сьогоднішнім, бо скоро ви його не впізнаєте. Що вже відбулося з Кримом, але що поки ніхто не бачить і не розуміє.

Електрика, газ, продовольство, транспортне сполучення - це проблеми Криму? Так звичайно. Але всі вони тьмяніють у порівнянні з головною, фундаментальною проблемою.


Вода.

Вода - це не толькол «попити», «попрати» і «помитися». Це не тільки заводи, каналізація та сільське господарство.

Після війни населення Криму становило 379 тис. осіб, правда, з урахуванням того, що до цього було депортовано все кримськотатарське населення. І тим не менше, задумайтеся про цифру - 379 тис. проти сьогоднішніх близько 2,5 млн.

Причина нечисленності післявоєнного Криму до неподобства проста - була заселена лише вузька приморська смуга, та ще передгір'ях Кримських гір. Тому що тільки тут відбувалося накопичення опадів в горах, які джерелами і річками, стікаючи до узбережжя і в долини, давали людям прісну воду.

Вся решта території представляла собою великі солончакові степи не тільки не придатні для сільського господарства, а й для хоч якогось існування людей, оскільки прісної води в степовому Криму не було. Зовсім. Взагалі. В колодязях і свердловинах - розсоли. Власне, як і має бути на посушливому і жаркому острові, оточеному з усіх боків морем.

І ось в Крим прийшов Північно-Кримський канал. Як сказати, прийшов.... Спочатку на Дніпрі побудували Каховське водосховище. Потім побудували власне канал і каскад насосних станцій, потім обладнали іригаційну мережу. Майже два десятки років, неймовірні витрати.

І степовий Крим почали промивати. По 1 кубічному кілометру води в рік. 1 мільярд тонн.

Є такий термін, називається він «розсоленням» ґрунтів. Якщо довго-довго лити на солончаки прісну воду, то солі поступово будуть з ґрунту вимиватися, а над підземними розсолами сформується купол прісної води, що перешкоджає зворотному капілярному засоленню. Ґрунт стане придатним для сільськогосподарського використання, а з прісного купола можна буде відбирати деяку кількість води для питного водопостачання. Значить, можна обробляти поля, сади і виноградники, будувати села, завозити людей.

Саме так і сталося з Кримом. З будівництвом Північно-Кримського каналу, а потім і передачею Криму Україні почалася гігантська програма розсолення ґрунтів, перетворення їх в ріллі і виноградники, десятками тисяч поїхали переселенці з України, в основному - хлібороби і тваринники. Населення Криму почала стрімко збільшуватися. 800 (Вісімсот) сіл і селищ в степовому Криму отримали автономне водопостачання.

І, звичайно ж - вибухове зростання промисловості. Всі основні підприємства Криму зобов'язані своїм ростом або взагалі появою воді Північно-Кримського каналу. Тому що заводи - це не тільки виробничі потужності, найчастіше з великим споживанням технічної прісної води, але і люди, тисячі, десятки і сотні тисяч людей, які повинні мати можливість нормально жити, пити, їсти, митися, прати, вибачте - ходити в туалет, просто кажучи - постійно витрачати прісну воду.

І ось Північно-Кримський канал закрився. А населення Криму залишилося. І промисловість залишилася. І водоспоживання залишилося майже на рівні 2013 року, за винятком частини сільськогосподарських площ з штучним зрошенням.

Крим почав стрімко «пропивати» свої запаси прісної води, які накопичувалися десятиліттями. Спустошуються водосховища, по-варварськи розбурюються і відкачуються залишки лінз прісних вод з ділянок, де вони майже 50 років формувалися за рахунок протоку води з каналу і системних іригації і зрошення.

І, звичайно, тут же задзвеніли перші дзвіночки. То тут, то там зі свердловин вже пішла засолена вода, подекуди з'явилися вже і розсоли.

Наука гідрогеологія каже, що Крим без масованого протоку прісних вод в будь-якому випадку повернеться до свого початкового солончакового стану, оскільки капілярне підняття розсолів поступово засолить лінзи прісних вод, зробивши їх непридатними до використання. Але це процес довжиною років в 12-15, якщо його, звичайно, не прискорювати. Але його прискорили, рази в 3.


А тепер про головне.

Чим будуть займатися люди в 800 сільських селищах Криму, коли навколо них відродяться солончаки, і не зможе рости не тільки хліб і виноград, а й навіть чагарникова акація? Що будуть пити ці люди?

Що будуть пити кримчани в містах, чим змивати в своїх туалетах, коли водосховища спорожніють остаточно, а в свердловини остаточно прийде розсіл?
Про промисловість не буду, і так все ясно.

Крим засуджений до повернення в далекий 1947р., коли населенню в 379 тис. людей з їхніми тодішніми скромними потребами цілком вистачало води. Але тоді і в Армянську жило близько 3 тис. людей, а не більше 20 тис. як зараз, так і на заводі «Залив» в Керчі працювало від сили сотні півтори працівників, і не був він ніяким містоутворюючим підприємством, як зараз...

Машина часу зі скрипом понеслася на 60 років назад, і кримчани її нещасні пасажири.


Пару ремарок в кінці.

Сподіваюся, ми всі розуміємо, що ніякі водоводи з Росії, навіть якщо вони і будуть, не в змозі зрівнятися з потужністю перекидання води з Дніпра, з якого на потреби Криму відбиралося близько 20% стоку цієї великої річки. Отже, не буде промивання солончаків, отже - читай вище.

Ви помітили, що слова «туристи», «відпочиваючі» взагалі ні разу не використані? Здається, зрозуміло, чому... Не до них.