19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР передає Крим Україні. Основна причина такого кроку полягає в жахливому становищі півострова, зруйнованого бойовими діями, знекровленого депортацією, що фактично живе в XIX столітті.

Виходить, що розтиражована інформація про так званий "подарунок" Хрущова – фейк. Україну зобов'язали рятувати вмираючий регіон. І Київ вклав сюди власні кошти та людські ресурси.

До речі, переселенці з РФ не були пристосовані до ведення господарства на півострові і поїхали сюди, повіривши обіцянкам про райські курорти.



До речі, під час візиту Хрущова в Крим у супроводі зятя Аджубея люди, які прибули з Сибіру, кричали, що їх сюди "пригнали", але життя в Криму немає: картопля і капуста не родять, заїли клопи і громадян просто обдурили. Всі хотіли назад у Сибір і на Волгу. Тоді було прийняте рішення, що на півострові повинні працювати знайомі з умовами півдня українці. З цією пропозицією Хрущов негайно вирушив у Київ.

Так, до Криму приїхали десятки тисяч українських добровольців і за два роки підняли економіку регіону.

У 1954 році Україна почала відновлювати Крим, несучи колосальні витрати. До речі, витрати з власної республіканського бюджету, а не з казни РРФСР.

До речі, за кілька десятиліть до цього Росія забрала "жирні" шматки України з родючим грунтом і етнічними українцями, насильно русифікувавши. Так, у лютому 1919 року Москва вилучає зі складу України Білгородський і Гайворонський повіти. Чотири північних повіти Чернігівської губернії також передають Росії, в 1924 році Росії відходить частина Шахтинського і Таганрозького округів Донецької губернії української республіки.

Виходить, що спершу Кремль забрав у України родючі землі, рівні по території Криму, а потім нав'язали вмираючий півострів. Відновлення півострова обійшлося в сотні мільйонів рублів – колосальну суму. Була відновлена легка промисловість, сільське господарство, житловий фонд.