Давайте спробуємо зрозуміти, про що хотіла нам сказати Ені Лейбовіц, перш ніж писати дивні коментарі.

Щоб зрозуміти сучасне мистецтво, треба відповісти на запитання: хто автор, про що говорить, і якими засобами доносить свою думку. Погнали.

Ені Лейбовіц - легендарный фотограф. Майстер портрету. Поклик до фотографії відчула ще в дитинстві, коли дивилась на світ через вікно автомобіля, в якому родина весь час переїзджала за військовими призначеннями батька. Працювала для журналу “Rolling Stones”, прославилась тим, що поїхала з Мікі Джагером і його командою в річний тур. Ені завжди хотіли знімати суть, душу героя, тому намагалась стати невидимою для команди “Rolling Stones”. Коли вони перестануть її помічати, то буде шанс зробити справжній репортаж. З туру вона повернулась алкоголічкою і з залежністю від наркотиків. Цілий рік лікувалась в клініці. Репорж про тур вийшов неперевершений. І вона стала не просто фотографом, а АВТОРОМ. Не дарма ніхто не хотів їхати в той тур з “ролінгами”.

Ені лесбійка і це вимагало великої сміливості зв’язати своє життя з Сюзан Зонтаг, письменицею, неординарною особистістю. Дуже рекомендую прочитати її книги. Ені пережила смерть Сонтаг від раку і народила близнюків в досить пізньому віці в цьому союзі. Сонтаг дуже вплинула на Ені. Це вона порекомендувала їй знімати ЖИТТЯ! І Ені поїхала працювати в гарячі точки. Це дуже змінило її. А потім її запросили працювати в фешн журнал. Це був виклик і Ені прийняла його. Вона вирішила, що зможе говорити про те, що ій важливо в будь якому форматі. І почала знімати постановочний портрет. Її роботи в цьому жанрі - це історії. Вона завжди на щось натякає, завжди є сенс. Треба тільки знайти ключ.

Чому така дивна поза у першої леді? Це алюзія на роботу Анрі де Тулуз-Лотрека “Клоунесса Ша-Ю-Кау”? Дуже схоже. І це звичайно не звичайно. Давайте розбиратись.



Анрі де Тулуз-Лотрек - художник з дуже трагічною долею і дуже яскравими іронічними карикатурними роботами. Аристократ, обдарований і поцілований Богом талант. Його батьки походили з аристократичний родів, на жаль були родичами. Хлопчик наслідував генетичну хворобу, в результаті після двох переломів ніг, більше не виріс. Тож уявіть собі розумного, талановитого денді в тілі потворного коротуна. Батько розчарувався, мати його обожнювала. Все своє життя він шукав кохання. Справжне. Це була людина, яка добре знала, що таке лицемірство, зрада, ханжество. Справжні почуття він знайшов там, де ніхто не шукає. Серед людей, не дуже шанованого прошарку, “світу розваг” - ті, що люблять за гроші, співуньки, танцюньки, клоунеси. На картині втомлена клоунесса Ша-Ю-Као. Відома тим, що відверто заявила, що лесбійка, та ще наважилась конкорувати з чоловіками на клоунському поприщі. Вона сидить втомлена після виснажливої розважальної праці, не переймаючись через позу, не піклуючись про красу, іронічно дивиться на світ. Мені вона наче той Буда, що сприймає світ таким, який він є. Вона знає себе, не боїться заплатити за свій виклик, бо знає навіщо проти течії. Колись вона була стрункою балериною. А тепер ні. І більше не сумує за своїми формами. Вона знайшла інший сенс. Смілива, цілісна, іронічно мудра втомлена клоунесса, що не боїться засудження, бо знає свій справжній сенс.



То про що говорить нам Ені? Може про те, що світ зараз театр абсурду? Які безглузді декорації. Часи, коли клоун стає героєм, а герой клоуном? Може про те, що клоунесса не обирала цю роль, та прийняла виклик, бо знає справжній сенс? Світ такий абсурдний, що важко усвідомити чи це декорації, чи справжнє життя. На фото біля зруйнованої “Мрії” всі персонажі саме такі, постановочні, ніби якісь пішаки на дошці, можна клацнути пальцями і нікого не стане. А що це за мішанина з меблів на задньому плані? Ені не помітила ці зайві деталі, що там за портрети без рамочок, чому таке світло. Тут все не випадкове. Може, це про те, що життя хаос, стільці чекають дітей, а світло не рівномірне, бо так і є зараз? Чому макіяж втомленої жінки, а волосся гламурне? А може то, знову про абсурд і виклик? Втомлена клоунесса в безглуздій декорації, з ідеально зачісаним волосся і сумними очима, бо вона не обирала таке життя, але виклик прийняла і буде жити і боротись, бо іноді треба не звертаючи... Бо той, хто вміє сміятись, уміє і плакати? А той, хто продає любовь за гроші, вміє і кохати по справжньому? Сміливість бути собою - це сьогодні виклик? А може бути жінкою - це виклик?

Щоб остаточно все зрозуміти варто прочитати статтю в Vouge і самому зробити висновки. Є гарний документальний фільм про Лейбовіц. Теж варто подивитись.