2009 році на пляжі в Ірландії знайшли тіло чоловіка. За допомогою камер вдалося відновити його останні дні, але решта минулого була ніби «стертою».

У 2009 році в тихому прибережному ірландському містечку Слайго зупинився чоловік, який назвався Пітером Бергманном. Через чотири дні його тіло знайшли на місцевому пляжі. Ким був померлий, чим він займався, чому приїхав в Слайго - все це невідомо. Ім'я виявилося несправжнім, адреса - теж, ніяких документів при ньому не було.

Останні дні Бергманна вдалося відтворити за допомогою систем камер відеоспостереження, але від цього справа стала тільки ще більш дивною. Здавалося, що він зробив все, щоб зникнути, прорахувшись лише з останнім етапом. Ця стаття розповідає, чому навіть десять років по тому справа Бергманна все ще хвилює поліцію і користувачів соцмереж.


Тут і далі - кадри з камер відеоспостереження, на які потрапив Пітер Бергманн


Чотири дні Пітера Бергманна

12 червня 2009 року худорлявий сивочолий чоловік років 60 сів в автобус до Слайго. Він був одягнений в чорну шкіряну куртку і мав при собі дві сумки: спортивну і наплічну. Посадку в автобус зафіксували камери спостереження в місті Деррі (Північна Ірландія).

Через 2 години 28 хвилин той же чоловік вийшов з транспорту в Слайго - це знову потрапило в поле зору системи CCTV. Він взяв таксі до центру міста. Роки по тому це буде доказом, що незнайомець був у місті вперше: від автовокзалу до центру можна дійти пішки за 10 хвилин.

Перший мотель, в якому чоловік намагався зупинитися, був переповнений - все відбувалося в вечір п'ятниці туристичного сезону. Але знайшлися місця в наступному готелі: він заплатив за три ночі в Sligo City Hotel. У реєстраційній книзі незнайомець вказав адресу (вул. Айнштеттерн, 15, 4472, Відень, Австрія) і ім'я - Пітер Бергманн. Його не просили підтвердити особистість за допомогою документів.



Наступний день Бергманна пройшов без інцидентів: він сходив на пошту, де купив кілька марок і наклейок, повернувся в готель поїсти, викурив сигарету. З усіма Пітер поводився чемно, помітний німецький акцент видавав в ньому іноземця. Все це знову фіксували CCTV-камери.

Увечері 14 червня Бергманн вийшов з готелю і попросив таксиста відвезти його на тихий пляж, де можна було б скупатися. Той повіз його на пляж Россес-Пойнт. Після прибуття чоловік вийшов з автомобіля, оглянув околиці, але купатися не став, а поїхав назад в готель, де провів час на самоті.

15 червня Бергманн здав ключ від номера і виселився, забравши одну зі своїх сумок і фіолетовий пакет. При цьому спортивної сумки при ньому не було. Окружним шляхом він попрямував до автобусної зупинки, по дорозі ненадовго зайшовши в торговий центр.

На зупинці він дістав кілька папірців з кишені, прочитав, розірвав і викинув у смітник. Після цього він виїхав на автобусі до Россес-Пойнт - того вечора його бачили на пляжі як мінімум 16 осіб.

Наступного дня туманним ранком 16 червня Артур Кінселла (Arthur Kinsella) приїхав зі своїм сином Брайаном на ранкову пробіжку на Россес-Пойнт. Брайан готувався до змагань з триатлону та вже готувався пірнути в океан, але в цей момент його батько помітив незвичайний предмет на березі.

Підійшовши ближче, Кінселли зрозуміли, що це тіло людини років 65. За відсутності слідів на піску Артур зробив висновок, що його винесло на берег після відливу: «Ми обійшли тіло, щоб переконатися, що він помер. Я навіть поклав руку на його кісточку на нозі - вона була холодна, як мармур». Це був Пітер Бергманн.


Таємничий фіолетовий пакет

Бергманна знайшли оголеним - одяг був розкиданий по берегу. Кишені були порожні: ні грошей, ні гаманця, ні будь-яких документів. Подальші процедури з тілом виявили прогресуючий рак простати і кісткову пухлину, також чоловік явно переніс кілька серцевих нападів і не мав однієї нирки. Токсикологічна експертиза показала, що він не приймав ліків, хоча, ймовірно, відчував сильні болі.



Досить швидко стало зрозуміло, що в Пітері Бергманні є щось дивне. Мало того, що при ньому не було документів і речей - навіть бірки на одязі були грубо зрізані ножицями. Поліції не вдалося знайти Пітера Бергманна в списках людей, що легально прибули до Великобританії. Влада перевірила адресу, яку Бергманн залишив при реєстрації - Відень, вулиця Айнштеттерн, будинок 15. Виявилося, що за цією адресою знаходиться пустир.

Складнощі в ідентифікації померлого самі по собі викликали питання. Але потім справа почала перетворюватися на щось таке, з чим місцева поліція до цього не зустрічалася.

Останні дні Бергманна вдалося частково відновити завдяки великій мережі CCTV-камер в Слайго. І відеоспостереження показало, що за кілька днів в місті чоловік як мінімум 13 разів виходив з готелю з набитим фіолетовим пакетом. І кожного разу він повертався вже без нього.

Випадково чи навмисно, але Бергманн зміг все влаштувати так, що камери ні разу не зафіксували момент, коли він позбувався пакета або його вмісту.

«Очевидно, що у нього була якась підготовка, або колишній поліцейський, або військовий. Він явно не хотів потрапити в об'єктив камери в якісь моменти», - вважає сержант Террі Макмахон (Terry MacMahon), який займався справою. Розглядалася в тому числі версія, що Бергманн звідкись знав про розташування камер, щоб користуватися «сліпими плямами» і позбавлятися вмісту пакета. Поліція навіть перевіряла сміттєзвалища, але так нічого і не знайшла.

Інспектор Рей Малдерріг (Ray Mulderrig), теж займався справою в 2009 році, і десять років по тому впевнений, що загадковий чоловік приїхав в Слайго не випадково. «Здавалося, що в усьому є певна мета - починаючи зі знищення бірок на одязі. Чому ж Слайго? Якщо ви хочете померти в мальовничому місці, то на узбережжі Ірландії є величезний вибір. Щось привело його сюди, хоча ми так і не зрозуміли, що саме», - додав він.



Ще одна загадка - похід на пошту. Бергманн купив вісім марок і конвертів, імовірно, щоб відправити вісім листів. Але чи зробив він це? Чи означає це, що у нього все ж були близькі, які його чекали? Що він написав їм?

За словами Малдерріга, за п'ять місяців поліція зробила все, що в її силах, але сильно в справі не просунулася. Станом на 2019 рік інспектор порівняв справу з комп'ютером в «сплячому режимі»: «Коли з'явиться щось нове або з'явиться надійне джерело, ми поворухнемо мишкою і продовжимо розслідування». А поки дивна справа перейшла в інтернет і медіа.


Слід в історії

Незважаючи на невелику популярність за межами Ірландії, загадковій історії Пітера Бергманна присвячено кілька тредів на Reddit. Серед версій в коментарях - припущення, що чоловік був або співробітником спецслужб, або гангстером, і в Слайго він переховувався від могутніх ворогів.

У 2013 році ірландський режисер Кіран Кессіді (Ciaran Cassidy) зняв документалку «Останні дні Пітера Бергманна». Потім були інтернет-розслідування, подкасти і навіть п'єса. Всі вони намагалися відповісти на головне питання: ким був Пітер Бергманн?

Коли людина пропадає безвісти, то зазвичай знаходяться його родичі, друзі чи колеги. Але Пітера Бергманна, незважаючи на резонанс, який справа викликала на заході Ірландії, ніхто не шукав. Що важливіше - він сам не хотів, щоб його шукали. Це дуже сильно відрізнялося від того, з чим раніше стикалася місцева поліція.

Можливо, історія Бергманна - спроба повернути контроль над своїм життям. Він був серйозно хворий і хотів померти, але зробити це на своїх умовах. Він вибрав все - від псевдоніма і пустиря в Австрії в якості адреси до пляжу, де можна втопитися. Швидше за все, він не хотів, щоб знайшли і тіло, але його викинуло на берег хвилями.

Перша відома інформація про життя Пітера Бергманна - момент, коли він зайшов в автобус до Слайго. Остання - момент за кілька годин до смерті: чоловік задумливо ходив по березі океану на самоті з тим самим фіолетовим пакетом. Все інше - загадка. Ймовірно, ким би не був Пітер Бергманн, він не хотів, щоб про це знали.


Пляж Россес-Пойнт