Стало відомо, що компанія Western Digital отримала цілу низку патентів, які передбачають поєднання конструкцій та механізмів жорстких дисків та стрічкових накопичувачів. Йдеться про вбудовувані стрічкові накопичувачі (LTO), в яких можуть розміщуватися компоненти жорстких дисків. Подібні накопичувачі можуть зайняти проміжне місце між ємними, але дуже повільними стрічками і набагато швидшими, але не такими місткими жорсткими дисками.

Джерело повідомляє про три найважливіші патенти: 11393498 (вузол головки з системою підвісу для вбудованого накопичувача на стрічці), 20200258544 (стрічковий вбудований привід) і 11081132 (стрічковий вбудований привід з компонентами жорсткого диска). Судячи з опису, йдеться про перенесення до касет зі стрічками вузлів для читання та запису, запозичених у жорстких дисків. Фактично WD розраховує уникнути стрічкових накопичувачів і бібліотек на їх основі, перетворивши кожну стрічку на накопичувач у формфакторі жорсткого диска.

Безумовно, це зробить дорожчим запис на стрічці. Однак загальна вартість зберігання даних на стрічках буде нижчою, ніж на жорстких дисках у тому самому формфакторі. Вартість зберігання потрапить у діапазон від $4 за Тбайт на стрічці до $20 за Тбайт на жорсткому диску корпоративного класу. Швидкість доступу до даних на стрічці продовжуватиме страждати, хоча використання флеш-пам'яті може згладити цю проблему. Зате уніфікований підхід дозволить встановлювати вбудовані стрічкові накопичувачі в існуючі рішення для масштабування дискових підсистем і дуже просто вирішувати проблему нестачі ємності.

Інше питання, як поставляться до цієї ініціативи компанії, які керують стандартом LTO? Стратегія таких компаній, головними з яких є IBM, HPE та Quantum, передбачає наявність дорогих приводів та цілих комплексів бібліотек та дешевих стрічок. Компанії Western Digital доведеться докласти значних зусиль, якщо вона забажає втілити в життя свою розробку. Можливо їй допоможе попит, що росте, на стрічки, де знайдеться місце також для нових пропозицій. А якщо цього не станеться, WD має «запасний аеродром» — зберігання даних на ДНК, хоча це вже інша історія.