На Алясці є місто з непростою історією. Колись там була розташована важлива військова база, а тепер все його населення живе в одній будівлі, нехай і найбільшій в штаті.

На березі протоки Принца Вільгельма в Аляскинській затоці розташоване містечко Уіттіер, назване по імені прилеглого льодовика. Сам льодовик отримав назву на честь американського поета Джона Грінліфа Уіттіера.

Місто було засноване в 1943 р, коли армія США вирішила побудувати в бухті, яка не замерзає взимку, військову базу. Тоді до цього місця можна було дістатися лише вплав, тому військові прорубали в скелі п'ятикілометровий тунель, щоб зв'язати місто з цивілізацією по суші. У тунелі проклали односмугове шосе і залізничну колію до з'єднання з Alaska Railroad - залізничною мережею штату.



Уіттіер розташувався в надзвичайно красивому місці: його оточують гори, вкриті густими лісами, льодовики і водоспади. Втім, військових приваблювали не ці принади, а глибоководна бухта, де був влаштований порт для великих вантажних суден і військових кораблів. Для обслуговуючого персоналу порту спорудили кілька типових будиночків, зовсім простих по архітектурі. Час був військовий, про естетику не думали. Після війни там вирішили побудувати велику військову базу, для чого звели великий будинок для розміщення військової частини інженерних військ, яке отримало назву Buckner Building.

Неподалік розташувалася 14-поверхова (найвища і найбільша на Алясці) будівля Begich Towers (або Hodge Building, це її перше ім'я), назване на честь конгресмена від Аляски Ніка Бегича, який зник безвісти після авіаційної катастрофи. Будинок побудували за проектом інженера Ентона Андерсена. У ньому було все необхідне для життя - житлові приміщення, місця для спорту і відпочинку, поліклініка, пральня, бібліотека, поліцейський відділок і навіть церква.

Всі плани військових пішли шкереберть після 27 березня 1964 року, коли відбувся Великий Аляскинський землетрус, найсильніший в історії США. Після підземних поштовхів, цунамі і зсувів ґрунту загинули 13 людей, багато технічних споруд порту були знесені геть, а обидва багатоповерхових будинки Buckner Building і Begich Towers значно пошкоджені. Після цього армія вирішила піти з Уіттіера. Але люди, які працювали в порту і обслуговуючих його підприємствах, залишилися.

Buckner Building було закинуто і до сьогодні знаходиться в такому стані (зносити його не стали через велику кількість азбесту в матеріалах), а Begich Towers було відремонтовано і там зараз живе все населення міста - всі 217 осіб. Це єдине місто в США, де всі його жителі живуть під одним дахом.

Деякі мешканці Уіттіера їздять по тунелю на роботу в Анкоридж, розташований в 105 кілометрах. Проїзд по тунелю в одну сторону недешевий - $ 12. Багато хто працює в порту, що приймає влітку кілька океанських лайнерів з туристами.


Лайнер «Island Princess» готується до відплиття з порту Уіттіер

Жити в Уіттіері непросто - хоч клімат там досить помірний через моря, проте взимку містечко завалює снігом, а влітку заливає дощем. Застати в Уіттіері ясний, погожий день - це велике везіння. До того ж через високі гори, що оточують місто, мешканці не бачать сонця з листопада по лютий. Втім, місцеві не сумують: «Ми ж завжди можемо з'їздити в Анкоридж і подивитися там на сонце».