Як росіяни здобули і втратили Аляску
Як Аляска стала російською і навіщо її продали американцям
Більше століття Російська імперія володіла Аляскою та прилеглими островами, поки 155 років тому російський імператор Олександр II не поступився цими землями США за сім з лишком мільйонів доларів — 30 березня 1867 року у Вашингтоні було підписано договір про продаж.
За альтернативною версією, Аляску не продали, а здали в оренду на сто років, але товариш Хрущов 57-го року фактично подарував її американцям. Більш того, деякі росіяни переконані, що півострів досі російський, оскільки судно, на якому везли золото в оплату угоди, затонуло.
Так чи інакше, вся ця історія з Аляскою за давністю років вельми затуманилася. Пропонуємо розібратися, як так вийшло, що частина іншого континенту увійшла до складу імперської Росії та чому вирішили продавати землі, на яких за 30 років після продажу видобули 200 мільйонів доларів золотом.
Ріпа і картошка
У 1741 році російський мандрівник датського походження Вітус Берінг подолав протоку між Євразією та Північною Америкою (яку згодом назвали його ім'ям) і став першою людиною, яка досліджувала береги Аляски.
Через півстоліття туди прибув купець і за сумісництвом мореплавець Григорій Шеліхов, який привчив місцеве населення до ріпи та картоплі, поширив серед тубільців православ'я та навіть заснував сільськогосподарську колонію «Слава Росії».
З того часу Аляска почала належати Російській імперії на правах першовідкривача, а її мешканці несподівано для себе стали підданими імператора. Їм не залишили вибору.
Індіанські диверсії
Індіанці, звичайно ж, були незадоволені тим, що чужинці захопили владу над їхніми землями, та ще й змушують їх їсти ріпу. Своє невдоволення вони висловили тим, що у 1802 році спалили Михайлівську фортецю, яку заснувала компанія Шеліхова та його ділових партнерів. Разом з церквою, початковою школою, верф'ю, майстернями та арсеналом. А за три роки підпалили ще один опорний пункт росіян. Ці заходи нізащо тубільцям не вдалися б, якби їх не озброїли американські та англійські підприємці.
Вигляд на столицю російської Аляски — Ново-Архангельськ
Грошей з Аляски викачували багато: хутро калана коштувало дорожче за золото. Але жадібність і недалекоглядність добувачів призвели до того, що вже у 1840-х роках цінних звірів на півострові практично не залишилося. Щоправда, на той час на Алясці було виявлено нафту і золото.
Саме це, як не парадоксально, стало найважливішим стимулом. Справа в тому, що на Аляску почали активно прибувати американські старателі, і російський уряд обґрунтовано побоювався, що за ними прийдуть американські війська або, що ще гірше, нагрянуть англійці. До війни імперія була готова, а віддавати Аляску за дякую їм дуже не хотілося.
Не дали ради
Ідея продати Аляску, поки ще є така можливість, народилася у брата імператора Костянтина Романова, який обіймав посаду голови Морського штабу Росії. Цю пропозицію самодержець Олександр II схвалив і 3 травня 1867 року підписав договір про продаж заморських земель США за 7,2 мільйона доларів (за нинішнім курсом — приблизно 119 мільйонів золотом). У середньому вийшло десь приблизно чотири з половиною долари за квадратний кілометр з усім нерухомим майном, на ньому розташованим.
Відповідно до процедури договір передали до Конгресу США. Комітет із закордонних справ (обличчя членів цього комітету ви можете подивитися на наведеній ілюстрації) висловлював сумніви щодо доцільності такого обтяжливого придбання в обстановці, коли в країні щойно завершилася громадянська війна. Проте договір був ратифікований, і над Аляскою злетів зірково-смугастий прапор.
«Де гроші, Лебовскі?»
Чек на покупку Аляски. Виписаний на ім'я Едуарда Андрійовича Стекля
Барон Едуард Стекль, повірений у справах російського посольства у Вашингтоні, отримав чек на 7 мільйонів 200 тисяч доларів. 21 тисячу він взяв собі за роботу, 144 тисячі як обіцяні хабарі роздав сенаторам, які проголосували за ратифікацію договору. Решту відправив до Лондона банківським переказом. Куплені на цю суму золоті зливки морем повезли до Петербурга. При конвертації валюти спочатку у фунти, а потім у золото, втратили приблизно півтора мільйони.
Але це ще півбіди. Корабель "Оркні", який перевозив золоті зливки, затонув на підході до російської столиці. Компанія, яка зареєструвала вантаж, оголосила себе банкрутом і шкоду відшкодували лише частково. Тим часом, на півострові почалася золота лихоманка, і, як уже було сказано, за 30 років там видобули золота на 200 мільйонів доларів.
Так виглядає зараз американське місто Сітка - колишній Ново-Архангельськ
Більше століття Російська імперія володіла Аляскою та прилеглими островами, поки 155 років тому російський імператор Олександр II не поступився цими землями США за сім з лишком мільйонів доларів — 30 березня 1867 року у Вашингтоні було підписано договір про продаж.
За альтернативною версією, Аляску не продали, а здали в оренду на сто років, але товариш Хрущов 57-го року фактично подарував її американцям. Більш того, деякі росіяни переконані, що півострів досі російський, оскільки судно, на якому везли золото в оплату угоди, затонуло.
Так чи інакше, вся ця історія з Аляскою за давністю років вельми затуманилася. Пропонуємо розібратися, як так вийшло, що частина іншого континенту увійшла до складу імперської Росії та чому вирішили продавати землі, на яких за 30 років після продажу видобули 200 мільйонів доларів золотом.
Ріпа і картошка
У 1741 році російський мандрівник датського походження Вітус Берінг подолав протоку між Євразією та Північною Америкою (яку згодом назвали його ім'ям) і став першою людиною, яка досліджувала береги Аляски.
Через півстоліття туди прибув купець і за сумісництвом мореплавець Григорій Шеліхов, який привчив місцеве населення до ріпи та картоплі, поширив серед тубільців православ'я та навіть заснував сільськогосподарську колонію «Слава Росії».
З того часу Аляска почала належати Російській імперії на правах першовідкривача, а її мешканці несподівано для себе стали підданими імператора. Їм не залишили вибору.
Індіанські диверсії
Індіанці, звичайно ж, були незадоволені тим, що чужинці захопили владу над їхніми землями, та ще й змушують їх їсти ріпу. Своє невдоволення вони висловили тим, що у 1802 році спалили Михайлівську фортецю, яку заснувала компанія Шеліхова та його ділових партнерів. Разом з церквою, початковою школою, верф'ю, майстернями та арсеналом. А за три роки підпалили ще один опорний пункт росіян. Ці заходи нізащо тубільцям не вдалися б, якби їх не озброїли американські та англійські підприємці.
Вигляд на столицю російської Аляски — Ново-Архангельськ
Грошей з Аляски викачували багато: хутро калана коштувало дорожче за золото. Але жадібність і недалекоглядність добувачів призвели до того, що вже у 1840-х роках цінних звірів на півострові практично не залишилося. Щоправда, на той час на Алясці було виявлено нафту і золото.
Саме це, як не парадоксально, стало найважливішим стимулом. Справа в тому, що на Аляску почали активно прибувати американські старателі, і російський уряд обґрунтовано побоювався, що за ними прийдуть американські війська або, що ще гірше, нагрянуть англійці. До війни імперія була готова, а віддавати Аляску за дякую їм дуже не хотілося.
Не дали ради
Ідея продати Аляску, поки ще є така можливість, народилася у брата імператора Костянтина Романова, який обіймав посаду голови Морського штабу Росії. Цю пропозицію самодержець Олександр II схвалив і 3 травня 1867 року підписав договір про продаж заморських земель США за 7,2 мільйона доларів (за нинішнім курсом — приблизно 119 мільйонів золотом). У середньому вийшло десь приблизно чотири з половиною долари за квадратний кілометр з усім нерухомим майном, на ньому розташованим.
Відповідно до процедури договір передали до Конгресу США. Комітет із закордонних справ (обличчя членів цього комітету ви можете подивитися на наведеній ілюстрації) висловлював сумніви щодо доцільності такого обтяжливого придбання в обстановці, коли в країні щойно завершилася громадянська війна. Проте договір був ратифікований, і над Аляскою злетів зірково-смугастий прапор.
«Де гроші, Лебовскі?»
Чек на покупку Аляски. Виписаний на ім'я Едуарда Андрійовича Стекля
Барон Едуард Стекль, повірений у справах російського посольства у Вашингтоні, отримав чек на 7 мільйонів 200 тисяч доларів. 21 тисячу він взяв собі за роботу, 144 тисячі як обіцяні хабарі роздав сенаторам, які проголосували за ратифікацію договору. Решту відправив до Лондона банківським переказом. Куплені на цю суму золоті зливки морем повезли до Петербурга. При конвертації валюти спочатку у фунти, а потім у золото, втратили приблизно півтора мільйони.
Але це ще півбіди. Корабель "Оркні", який перевозив золоті зливки, затонув на підході до російської столиці. Компанія, яка зареєструвала вантаж, оголосила себе банкрутом і шкоду відшкодували лише частково. Тим часом, на півострові почалася золота лихоманка, і, як уже було сказано, за 30 років там видобули золота на 200 мільйонів доларів.
Так виглядає зараз американське місто Сітка - колишній Ново-Архангельськ
© знайдено в мережі
Тисни «Подобається» і отримуй свіжі новини на Facebook:
