Провал національної команди - завжди горе для тисяч і мільйонів уболівальників. Але часто сумувати доводиться не тільки тим, хто підтримував свою команду... Буває й так, що за поразкою йде розплата. Згадуємо 5 випадків, коли провал національної команди приводив до трагічних наслідків.



Програш збірної КНДР на мундіалі в ПАР став приводом для арешту головного тренера національної команди. За особистим розпорядженням Кім Чен Хуна наставника відправили в концтабір, де його змушували займатися важкою фізичною працею по 14 годин на добу. Північнокорейський лідер вважав, що Кім Чен Хун вчинив злочин, результатом якого став розгром від збірної Португалії з рахунком 0:7. Кім Чен Хун визнав, що це була його особиста помилка, і тим самим врятував життя футболістів, яких хотіли розстріляти. Після чемпіонату світу 1966 року, коли північнокорейська збірна дійшла до чвертьфіналу, за програш в табори відправили всіх гравців за винятком одного нападника.



У 2013 році збірна КНР з футболу програла Таїланду з рахунком 1:5. Вболівальники, які й так відчували себе приниженими, заблокували автобус з футболістами і довго поливали їх образами. Коли автобус все-таки прорвався на дорогу, почалися заворушення. Все це сталося в день народження генсека комуністичної партії і голови КНР Сі Цзіньпіна, йому виповнювалося 60 років. Свято було безнадійно зіпсоване, зате глава держави остаточно переконався в тому, що в футболі пора прибрати.

Незабаром два колишніх президента Федерації футболу Китаю і колишній капітан збірної вирушили до в'язниці на 10 з половиною років. Ще чотири гравці збірної отримали до 6 років позбавлення волі і великі штрафи. Арбітру Лю Юну, який двічі визнавався кращим в Азії і працював на ЧС-2002, взагалі загрожувала смертна кара.



Президент Нігерії Гудлак Джонатан після провалу своєї збірної на чемпіонаті світу в ПАР затіяв серйозну реорганізацію футболу в країні. Він заборонив національній команді брати участь в змаганнях в найближчі 2 роки. Нігерійці зайняли на турнірі останнє місце в групі, програли Аргентині (0:1), Греції (1:2) і зіграли внічию з Південною Кореєю (2:2). Також виконком федерації приніс вибачення уболівальникам і уряду країни за невдачу на мундіалі.



Розплатою за програний матч збірної Гондурасу її одвічному і принциповому супернику - національній команді Сальвадора - стала реальна війна. Протягом місяця футбольні команди двох країн повинні були провести два матчі за вихід до фінальної частини чемпіонату світу з футболу 1970 року. У Сальвадорі і Гондурасі матчі супроводжувалися масовими заворушеннями з людськими жертвами. Емоції загострилися до межі, в пресі обох країн піднялася справжня істерія.

24 червня 1969 року Сальвадор почав мобілізацію збройних сил. Незважаючи на швидкоплинність (війна тривала всього шість днів), конфлікт дорого обійшовся обом сторонам: загальні втрати склали кілька тисяч чоловік.



Матч СРСР - Югославія на Олімпіаді 1952 був для Йосипа Сталіна принциповим: вождь хотів провчити керівника союзної країни Йосипа Броз Тіто. Матч закінчився нічиєю з рахунком 5:5, повторну гру влаштували в місті Тампере. Цю гру радянські спортсмени програли з рахунком 3:1. Коли гравці повернулися додому, їх чекали дві постанови з Кремля: перша - про розформування команди ЦСКА (з цієї команди і був основний кістяк збірної), і друга - про позбавлення деяких гравців і тренера Бориса Аркадьєва звання заслужених майстрів спорту.