У середу Рим тільки прокидався, коли Даніеле Де Россі вже був на тренуванні. На базі «Роми» він був один. У цей день у Флоренції ховали його старшого товариша - 92-річного екс-адміністратора збірної Італії П'єтро Ломбарді, і пропустити ці похорони Де Россі просто не міг.

Ломбарді був не просто співробітником збірної - під час чемпіонату світу-2006 він став для нього чи не найкращим другом. Коли Даніеле отримав червону картку і 4-матчеву дискваліфікацію за удар американця Брайана Макбрайда ліктем, навколо стояв дикий шум, але адміністратор був поруч і допомагав не зійти з розуму. Наприклад, травив підбадьорливі байки з молодості або розповідав про труднощі війни, які загартували характер. Завдяки цій психологічній допомозі Де Россі не розклеївся і вийшов на фінал проти Франції, де навіть забив в післяматчевій серії пенальті.

Золоту медаль, отриману тим берлінським днем, Де Россі в середу захопив з собою у Флоренцію. Адміністратори не отримують нагороди чемпіонатів світу, і Де Россі завжди вважав це несправедливим, адже вони такі ж члени команди, як і гравці.

Попрощавшись зі своїм мудрим приятелем, він дістав медаль з кишені і поклав її в труну. Найважливішу і престижну медаль у своїй кар'єрі.



Багато хто, напевно навіть і не чули, хто такий Ломбарді П'єтро. Це не дивно: він ніколи не був публічним героєм і взагалі прийшов до збірної Італії з вулиці.

У П'єтро не було знайомих у футболі, він ніколи майже не грав - просто працював в поліції Флоренції, вболівав за «Фіорентину» і іноді заглядав на стадіон. Все абсолютно випадково закрутилося в вісімдесятих, коли поліцейське начальство включило Ломбарді в пул охоронців знаменитої бази в Коверчано, де збірна Італії живе і тренується перед більшістю матчів.

Спочатку він скромно стояв на посту: стежив, щоб на територію не проникали сторонні і не було зайвого шуму. Потім його почали впізнавати гравці. Вони підходили, віталися, навіть базікали про щось легке і несуттєве. П'єтро був футболістам як приятель і незабаром став допомагати їм з усякими організаційними дрібницями.

На початку дев'яностих збірну Італії прийняв Арріго Саккі, і Ломбарді несподівано покликали до адміністративного штабу збірної. Від нього вимагалося стежити за складом екіпіровки і тренувального інвентарю в Коверчано, замовляти товари, які могли знадобитися під час зборів.

Ломбарді відразу став в команді своїм. До нього перестали звертатися по імені та по-доброму називали Spazzolino - «Зубна щітка». Звучить дивно, але справа в тому, що П'єтро дуже трепетно ​​ставився до роботи і начищав бутси буквально до блиску, навіть якщо ніхто про це не просив. В Італії так більше ніхто не вмів.

До ЧС-2006 Ломбарді було вже за вісімдесят. Основну оперативну роботу брали на себе молодші і спритні колеги, а П'єтро дістався статус духовного лідера. Він багато розмовляв з гравцями.



Судячи з вчинку Де Россі, Ломбарді був великим дідусем.