71-річний Жоао Перейра, який раніше працював муляром, а тепер на пенсії та тепер підробляє рибальством, ось уже чотири роки кожного червня приходить на пляж неподалік від Ріо-де-Жанейро, сідає на пісок і вдивляється в море. Старий чекає, вдивляючись в неспокійну воду, коли ж до нього припливе його пінгвін Дін-Дім.

У 2011 році Жоао випадково виявив на березі помираючого від голоду магелланського пінгвіна, покритого маслом і мазутом. Старий забрав пінгвіна до себе додому, виходив його і назвав Дін-Дімом. Цілий тиждень пішов на те, щоб очистити пір'я від нафтових залишків. Кожен день Жоао годував пінгвіна рибою, щоб той набирався сил. А коли Дін-Дім видужав, старому нічого іншого не залишалося, як випустити птаха на волю і звикнути до думки, що він більше ніколи не побачить свого нового друга.

Яким же було здивування рибалки, коли через кілька місяців Дін-Дім повернувся на острів і, впізнавши свого рятівника, попрямував разом з ним додому. Тепер 8 місяців в році пінгвін проводить з Жоао, а решту часу, період розмноження, він живе на берегах Аргентини і Чилі. І заради того, щоб побачитися зі старим Жоао, пінгвін Дін-Дім пропливає щороку 8046 кілометрів.



Сам Жоао розповів, що дуже любить пінгвіна, відноситься до нього як до власного дитя і вважає, що птах любить його так само. Старий говорить, що Дін-Дім підпускає до себе лише його. Інші люди теж намагалися до нього підійти, але у відповідь птах клював їх.



Щороку пінгвін припливає в червні і відпливає в лютому. Біолог, який брав інтерв'ю у Жоао, сказав, що ніколи раніше не зустрічав нічого подібного. Схоже, пінгвін вірить, що старий є його сім'єю, а можливо й пінгвіном.



Коли Дін-Дім бачить Жоао, він починає виляти хвостом, як собака, і видавати радісні звуки.