Програміст Томас Андерсон вирішив перевірити справедливість західного стереотипу про те, що ісламський екстремізм бере початок в тексті Корану, найагресивнішої священної книги. Для цього він використовував свою розробку - систему контент-аналізу OdinText. В якості базису порівняння були використані тексти Старого і Нового Завітів.

Аналіз показав, що слів-патернів насильства в Корані і в Новому Завіті приблизно однакова кількість - 2,1% і 2,8% відповідно. Але Старий Завіт в два рази агресивніший священної книги мусульман - там міститься 5,3% згадок вбивств і руйнувань.



Андерсон також розклав Біблію і Коран за шкалою з 8 загальноприйнятих в психології емоцій. Виявилося, що в Біблії в цілому трохи більше гніву, а в Корані істотно більше розкриті теми страху і власне віри. Останній Коран присвячує 7,6%, а старий Заповіт - лише 0,2%, вважаючи за краще закликати не до віри, а до покори.

Новий Завіт лідирує по любові (3% проти 1,9% в Старому і 1,26% в Корані), а ось поняття благодаті і милості в основоположному тексті ісламу зустрічаються в 6,3%, в Новому Завіті в 2,9%, в Старому Лише 0,7%. Ворогів віри найчастіше згадують не Коран (0,7%), а Старий Завіт - 1,8%.

У висновках дослідження Андерсон резюмує, що Коран не можна вважати більш агресивною книгою, ніж Біблія.