Якби ви опинилися в Америці 1940-х, то не змогли б пройти повз дивні перукарні - в них жінки обмальовували одна одній ноги. Не в якості арт-проекту, а в через таку потребу.

Справа в тому, що в 1939 році компанія DuPont подарувала американкам революційну річ - нейлонові панчохи, дешевші та міцніші шовкових і більш привабливі - а вже через два роки жінок, які підсіли на цей сексуальний винахід, спіткало розчарування: країна вступила в Другу світову, і заводи стали випускати замість панчох нейлонові парашути, стропи й канати.

Пропаганда війни закликала жінку не опускати планку зовнішнього вигляду - це було б ознакою занепаду духу. Та й без вказівок зверху прекрасна половина нації, яка за день купувала близько 4 мільйонів пар панчох, не змогла і не захотіла змиритися з втратою. Дороги назад, до товстої нееротичної бавовни, не було, і якийсь геній зметикував симулювати наявність панчіх - мовляв, не сам предмет гардеробу викликає захват у чоловіків, а пов'язані з ним фантазії, що народжуються в голові.

Найпростішим способом було зобразити шов на задній стороні ноги, так могли допомогти одна одній родички і сусідки. Попит був настільки великий, що тему підхопили фахівці з макіяжу - на фото нижче фігурують співробітниці компанії Max Factor. Салони краси пропонували всі відтінки, в яких випускалися панчохи. Найпопулярнішою фарбою був коричневий підливочний соус, що складався з суміші підкопченної солі, спецій, води і карамелі, так що навіть якщо коханий викривав фальшиві панчохи, обходилося без розчарувань - він міг із задоволенням і без шкоди для здоров'я цілувати дівочі ноги.