Теорія Гігантського зіткнення виявилася невірною, стверджує Вашингтонський університет.
Однією з найбільш популярних теорій про виникнення Місяця є теорія Гігантського зіткнення: більше 4 мільярдів років тому Земля, що була у ту пору протопланетою, зіткнулася з величезним планетоїдом. Удар прийшовся по дотичній, однак значний обсяг речовини земної мантії і кори все одно виявився вихлюпнутим на навколоземну орбіту. З цих уламків і сформувався Місяць, який став обертатися по орбіті з радіусом близько 60,000 км.
Ця теорія добре пояснює розміри Місяця та його орбітальну позицію, однак нові дослідження, опубліковані в журналі Nature, свідчать про протилежне: на думку вчених, взаємодія Землі з космічним тілом була подібна до «удару кувалдою по кавуну». Провівши детальне дослідження зразків місячних порід, добутих експедиціями кораблів серії «Апполон» ще в 70-ті роки минулого століття, фахівці з Вашингтонського університету спростували теорію сорокарічної давності.
«Якби стара теорія була вірна, більше половини місячного грунту складалася б з матеріалу планетоїда, який вдарив Землю. Але замість цього ми бачимо, що ізотопний склад фрагментів Місяця дуже специфічний. Важкі ізотопи калію, знайдені в зразках, могли сформуватися тільки під впливом неймовірно високих температур. Лише дуже потужне зіткнення, при якому планетоїд і велика частина Землі випарувалися б при контакті, може викликати подібний ефект. До того ж, перш ніж захолонути і стати твердим тілом, пар, утворений при зіткненні, повинен був зайняти площу в 500 разів більша за площу поверхні Землі», - пояснює Кун Ван, доцент Вашингтонського університету і один з авторів дослідження.
За словами вчених, це відкриття змінить не тільки уявлення про те, як сформувався Місяць, але і про процеси, які відбувалися у всій Сонячній системі. Однак даних все ще недостатньо. Для того, щоб сформулювати нову теорію, вчені мають провести ще масу аналітичної роботи зі зразками.