Популярний одеський відеоблогер-мандрівник Максим Ліпатов скоїв суїцид у карпатському лісі 10 грудня. Про це він повідомив у соціальній мережі Вконтакте за допомогою відкладеної публікації. Його смерть підтвердили родичі.
Друзі Максима були шоковані подією, адже хлопець був душею компанії, організатором подорожей і проектів. Цього літа Макс з трьома командами з різних міст будував у Карпатах будинок на дереві і вів відеоблог з будмайданчика. Закінчити будівництво, як планувалося, не вистачило ресурсів і досвіду — вийшов тільки майданчик з містком. Саме там Макс і звів рахунки з життям. Йому було 28 років.
Свою передсмертну записку він опублікував в соціальній мережі Вконтакте:
«Это отложенный пост. Если он опубликовался, значит меня больше нет.
Задание: пройти социализацию Статус: задание провалено.
Я пытался, честно, пытался стать нормальным. Но у меня какое-то там расстройство личности (точнее говоря моя личность до конца не сформировалась, а в 28 лет уже поздно что-то менять). Долго этого не понимал, пока не стал сталкиваться с такими же больными как я. Мы крайне опасны. К тому же, ко мне приходит понимание, что я не смогу построить крепкую семью с любимой женщиной, родить и правильно воспитать детей, потому что я не нормален! К тому же нет такого дела, которое бы я делал лучше других и получал бы за него соизмеримую отдачу от социума. Да, пару раз прыгнул выше головы… случайно. Но последние пару лет я работаю в минус.
Стремление к саморазрушению я обнаружил около года назад, но тогда ещё оставалась надежда на позитивные изменения. Теперь же надежд и сомнений не осталось — это конец моего пути.
Прошу никого не винить в моей кончине. Эволюция делает свое: неприспособленные вымирают. Я, как разумное существо, это осознал и ухожу сам.
Моё тело найдёте в Доме на дереве (хребет Аршиця, озеро Забуте). Просьба похоронить тут, в Карпатах, на сельском кладбище каком-то, хочу в горах остаться.
Люблю всех, кому говорил что люблю. Простите, кому сделал больно.
Ваш Макс Липатов Меня не стало 10 декабря 2016г».
На думку редакції, ця історія — кричущий приклад того, наскільки сильно кожна людина потребує уваги та підтримки. Ми сподіваємося, що історія допоможе людям по-іншому поглянути на рідних і близьких. І спробувати допомогти.