Ідея терраформувати Марс - тобто змінити його умови настільки, щоб він став придатним для життя - займає розуми людей вже давно. Зовсім недавно підприємець і мільярдер Ілон Маск заявив в Twitter, що потрібно влаштувати на Червоній планеті безліч атомних вибухів, які зможуть спровокувати кліматичну реакцію: мільярди кубометрів льоду розтануть, і тоді звідти вийдуть поклади вуглекислого газу. Енергія вибухів нагріє розріджену атмосферу Марса, полярні шапки розтануть – виникне парниковий ефект, і нові бомби вже не знадобляться. Також Маск розраховував, що заодно підніметься атмосферний тиск, а зараз на Марсі він більш ніж в 160 разів нижчий, ніж на Землі.

Однак, щоб заморожена вуглекислота на одному з полюсів Марса почала танути, знадобиться дуже багато термоядерної зброї. За одними підрахунками, найпотужніші бомби, що коли-небудь були в арсеналі США, довелося б підривати як мінімум кожні 20 хвилин, а процес розтягнувся б на десятиліття. За іншими – знадобиться в 162 504 рази більше бомб, ніж було у всіх арсеналах на Землі в 2016 році. Але навіть якщо виготовити потрібну кількість, то зброю ще потрібно доставити на Марс, а коштує це дорого. Згадані американські бомби – B-53 – важили по чотири тонни, в 4,5 рази більше, ніж марсохід Curiosity.

Але припустимо, що полярні шапки Марса все-таки вдалося розтопити. Американські вчені Брюс Джакоскі і Крістофер Едвардс розрахували, що вивільненого вуглекислого газу буде недостатньо, щоб суттєво нагріти планету, а водяна пара незабаром випаде на поверхню у вигляді снігу, і толку не буде. До того ж у Марса немає магнітного поля, тому атмосферу здуває в космос сонячним вітром і ультрафіолетовими променями – те ж саме поступово відбудеться з вуглекислотою, що розтанула.

Постійні бомбардування можуть і зовсім охолодити Марс ще сильніше. Вибухи піднімуть в атмосферу пил – настане ядерна зима: і без того тьмяні промені Сонця не будуть досягати поверхні планети. До того ж цей пил буде радіоактивний: «запалом» в термоядерній зброї служить невеликий атомний заряд. Забруднення зробить побут колоністів ще важчим і може вбити життя на Марсі, якщо воно там є.

Очевидно, що заміна бомб на відбивачі сонячного світла не вирішить всі ці проблеми. Втім, Маск не вдавався в деталі свого нового плану.

Гігантські сонячні зайчики

Задумка з дзеркалами не нова – вчені та інженери обговорюють цей спосіб терраформування щонайменше останні 40 років. Його основна перевага полягає в тому, що необхідну енергію не треба оплачувати: джерелом послужить Сонце. Одні пропонували нагрівати тільки полярні шапки, інші – всю планету цілком.

Щоб поверхня планети освітлювалася всього на 30% краще, ніж зараз, буде потрібною колосальна кількість супутників. У збірнику «Марс. Майбутні енергетичні та матеріальні ресурси» шотландець Колін Макіннес підрахував, що для цього загальна площа відбивачів повинна бути як у Антарктиди.

Незважаючи на розміри, маса відбивачів може бути порівняно невеликою – приблизно з дві піраміди Хеопса. Для цього товщина відбиваючої плівки повинна бути всього 0,1 нм – лише трохи більшою за ядро атома заліза. У лабораторії таку тонку фольгу отримували, але для обігріву Марса її доведеться виробляти в космосі: доставити із Землі понад 11 млн тонн вантажу наразі неможливо. Сировиною може послужити астероїд радіусом 70-90 м. Правда, люди ще не доставили з астероїдів перші зразки грунту, а переробка мінералів – це тільки віддалені і туманні плани.

Але навіть якщо на орбіті Марса розгорнути групу супутників і відбивачі запрацюють згідно з розрахунками, температура на поверхні підніметься незначно – в середньому до -45°C без урахування парникового ефекту. На Землі двоокис вуглецю, метан, водяна пара та інші гази забезпечують приріст 33°C (і нашими стараннями різниця збільшується), але на Марсі навіть з розтопленими полярними льодами атмосфера не втримає стільки ж тепла: зараз вона дає додаткові 6°C.

Прогріти Марс повністю було б чудово, але набагато простіше обмежитися територією, де будуть мешкати люди. Відповідний план пропрацював інженер Райджел Войда з Університету Арізони, і в 2006 році NASA навіть вручило йому за це грошову премію. Войда запропонував терраформувати ділянку площею 1,5 кв. км. За його розрахунками, щоб на цю область потрапляло приблизно стільки ж світла, скільки на Землю, потрібно направити 200-300 супутників зі 150-метровими дзеркалами. Це завдання теж не з легких, але все ж простіше, ніж переправляння величезного космічного флоту. Зате в колонії, як показало моделювання, температура підніметься вище нуля.

Що ще не так з Марсом

Лише тепло не зробить Марс більш дружелюбним. Космічні та сонячні частинки, які майже здули його атмосферу, несуть смертельну небезпеку для всього живого. Але від радіації хоча б можна сховатися в печерах або тунелях (можливо, саме для цього Ілон Маск заснував The Boring Company, що спеціалізується на будівництві підземної інфраструктури).

Набагато складніше компенсувати слабку гравітацію, що складає лише 38% земної: вона залежить від маси планети – додати відсутню кількість неможливо навіть в найсміливіших фантазіях. Напевно, до марсіанської гравітації можна звикнути, але медичні обстеження космонавтів показали, що довге перебування в таких умовах підірве здоров’я колоністів.